На відміну від всім відомого цукрового діабету (захворювання підшлункової залози), в основі нецукрового діабету лежить порушення вироблення гормону головного мозку - вазопресину - такими структурами як гіпофіз і гіпоталамус.
Нецукровий діабет - важке захворювання, для якого характерна спрага і виділення великої кількості сечі низької щільності. Поширеність нецукрового діабету в кілька разів нижче, ніж цукрового (2-5%), але все ж число хворих досить значне. Найбільш часто причиною розвитку нецукрового діабету можуть стати запалення, травми, пухлини гіпоталамо-гіпофізарної області головного мозку. Близько 5% випадків припадає на сімейні форми, а більш ніж у 40% хворих причину розвитку даного захворювання виявити не вдається.
Захворювання може проявлятися в будь-якому віці, включаючи грудний. Діти не можуть переносити навіть невеликої перерви в прийомі рідини, у них виникає нестерпна спрага, стан вираженого зневоднення організму. Систолічний артеріальний тиск може бути нормальним або трохи зниженим при характерному підвищенні діастолічного.
Для постановки діагнозу необхідно виявити підвищене виділення сечі низької щільності, кількість якої може коливатися від 3 до 20 л. Для цього призначають збір добової сечі, аналіз сечі за Зимницьким.
Потрібно виключити такі захворювання як цукровий діабет, хронічна ниркова недостатність, неконтрольований прийом сечогінних засобів (в тому числі і у складі чаїв, лікарських зборів). У лабораторних показниках виявляється низька щільність (осмолярність) сечі, підвищення щільності крові і підвищення вмісту натрію в крові. Проводяться спеціальні обстеження (десмопрессіновий тест). Серед інструментальних методів дослідження використовуються рентгенографія черепа, комп'ютерна томографія та магнітно-резонансна томографія головного мозку.
Лікування нецукрового діабету проводять препаратом десмопрессин (мінірин) у таблетованій формі.