Пішли ми сьогодні на гору кататися на ледянке.Ось навіть погода нам казала що \"не треба, не ходіть\"...тому що коли збиралися було спокійно і навіть трохи сонячно, а як вийшли на вулицю-град, вітер ....ну думаю підемо, даремно вийшли чтоли...Прийшли на цю гору, донька полізла наверх, ну і потім почала скочуватися, тут порив вітру нереальний...там не те що дитину, а мене з місця зрушив..і я бачу що вона мчить прямо на бетонний блок...я поїду!! але зі своїми хворими тазовими кістками і жирної жопою-звісно, я не встигла її схопити. І вона прям хребтом на цей бетонний блок....@ля...она заплакала, я разом з нею, сидить-не ворушиться...думаю ну все пі...припливли. Вона намагається встати, я ору сиди не вставай-стала її обмацувати. Нормально-встала, поки до будинку йшли думала серце розірветься...додому прийшли спину оглянула, забій помазали...дівчатка ВЧІТЬ МЕТОДИ НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ, я реально не знала що робити...було дууже страшно. Добре хоч ще зимова одяг!!!Чекаю чоловіка додому, щоб він нам теж спину перевірив, він у нас тренер його думку довіряю....а ось що у нас на спині