Ходити взимку без шапки і кричати в кафе: що дозволяють дітям в різних країнах світу

Договори з батьками, штрафи за пропуски школи, крики в громадських місцях - сьогодні ми розповімо про те, чим наші традиції виховання відрізняються від закордонних.

 

«Марш в кут, подумай над своєю поведінкою!» Цю фразу чув мало не кожен житель України. Між тим, ця «методика» поширена і на заході, де її називають timeout - тимчасовий перепочинок, коли дитину поміщають в окрему кімнату, щоб вона побула наодинці з собою і заспокоїлась.

 

Ми зробили добірку дивовижних фактів про виховання дітей в різних кінцях світу.

Ви запросто можете зустріти на початку грудня на вулицях Лондона дитину в осінній куртці, шапці і шортах. При цьому поряд з нею будуть йти тепло одягнені батьки. Ймовірно, місцеві вважають, що таким чином вони загартовують дітей: хоча по статистиці, хворіють вони дійсно досить рідко.

 

Ще одне пояснення такого стилю - англійська звичка дозволяти дітям контролювати все самостійно: якщо їм жарко в шкарпетках, вони їх стягнуть.

 

Ще англійські діти дуже люблять сидіти на кам'яній підлозі або асфальті, всюди ходити з м'якими іграшками і рано лягати спати.

І на відміну від наших дітей вони практично не сплять вдень.

 

Маленьких мешканців Англії прийнято не завантажувати домашньою роботою, а в автобусі їх ніколи не попросять поступитися місцем старшим. Вони ж діти.

Головний посил німецьких батьків - дітей потрібно не виховувати, з ними потрібно домовлятися. Дуже часта традиція в німецьких сім'ях (особливо в багатих) - підписувати контракт з дитиною. Справжній, на папері.

 

Документ фіксує обов'язки дитини вдома і в школі, передбачає виплату їй грошей на кишенькові витрати, а також штрафні санкції в разі недотримання контракту.

 

В цілому, діти в Німеччині досить самостійні.

Наприклад, якщо з ранку дитина вирішила, що хоче піти на заняття в піжамі з людиною-павуком, ніхто не буде відмовляти. В піжамі, швидше за все, і піде.

 

А ось що стосується відвідування школи, то тут все дуже строго. Єдина можлива причина пропустити заняття - висока температура. У всіх інших випадках за прогули можуть нарахувати штраф, особливо якщо пропуск стикується з довгими канікулами - щоб батьки не вивозили дітей на відпочинок раніше, ніж треба.

Тут діти вже з 6-7 років відповідають самі за себе. У цьому віці їх уже вільно відпускають на вулицю, а немовлят, щоб вони дихали свіжим повітрям, легко можуть залишити в колясці перед магазином.

 

Ймовірно, це відбувається тому, що рівень злочинності в Ісландії практично дорівнює нулю: батькам просто нема чого боятися.

А ще підлітки тут практично не курять і не вживають алкоголь, хоча якихось 25-30 років тому Ісландія очолювала рейтинг європейських країн за вживанням заборонених речовин серед молоді.

 

Щоб викорінити згубні звички, держава запропонувала дітям безкоштовно ввести додаткові три уроки на тиждень з будь-якого виду спорту або мистецтва. Експеримент тривав всього три місяці, але далі школярі вже не захотіли відмовлятися.

 

Кількість підлітків, які регулярно пили, скоротилося з 48% до 3%, а тих, що палили - з 23% до 3%. Здається, це приголомшливий приклад.

 

У цій країні взагалі дуже строгі правила взаємин поколінь. Дітям тут, наприклад, не можна перечити дорослим або брати участь в розмові, якщо їх спеціально не покликали.

 

На будь-яку критику діти зобов'язані відповідати: «Так, звичайно». Перечити - заборонено.

При цьому періодично мексиканці влаштовують сімейні наради - і ось там-то діти мають повне право висловлювати все, що вони думають. З ними радяться, розмовляють і ведуть себе як з повноправними членами сім'ї.

 

А ще в Мексиці вважається дивним роззуватися, коли приходиш додому. І діти, і дорослі ходять по будинку в вуличному взутті. Звичайно, існують тапочки, але їх купують тому, що це зручно і не так жарко, а не з міркувань гігієни.

У цій країні приділяють досить велику увагу сексуальному вихованню. У 2008 році там навіть прийняли закон, згідно з яким тінейджери до 16 років не мають права чіпати один одного.

 

Правда, виконання закону кульгає, і молодь відреагувала в соцмережах на його прийняття хвилею фотографій підлітків, які цілуються .

ПАР - країна з дуже великим рівнем розриву між бідними і багатими.

 

У той час як діти, які відвідують приватні школи, можуть читати на трьох мовах і кілька разів в тиждень грати у великий теніс, діти з бідних сімей ходять в державні школи і насилу пам'ятають таблицю множення.

Якщо ви коли-небудь бували в Барселоні, то напевно звернули увагу, як шумно поводяться іспанці в кафе або на вулицях. Дітям вони дозволяють те ж саме - висловлювати свої емоції як завгодно.

Діти тут можуть робити все, що захочуть: більшість іспанців пізно стають батьками і тому люблять балувати своїх дітей.

Їм можна ходити без шапки в будь-яку погоду (як не дивно, але в Іспанії буває холодно), їсти солодке без обмежень і розмовляти з незнайомцями.

Дітей тут скрізь беруть з собою - навіть на «дорослі» вечірні заходи.
А гуляють з ними завжди і мама, і тато. Ймовірно, причиною тому саме пізне батьківство.

7. У США дошкільнятам заборонено виходити на вулицю без дорослих

Згідно із законом, в деяких штатах Америки дітям до 7 років заборонено виходити на вулицю без супроводу дорослих. Батьки активно борються проти цього закону, тому що іноді це вкрай незручно.

В іншому підхід до виховання дітей тут не сильно відрізняється від європейського.

Як і в Англії, тут до першого снігу діти ходять в шортах, а газовану воду можна пити з 2-3 років.

Ще дітям забороняють говорити зі сторонніми, але вимагають, щоб вони спілкувалися з сусідами.

З цікавих особливостей - в США немає бабусь в нашому розумінні цього слова. Вважається, що якщо вже батьки вважають себе досить дорослими, щоб мати дітей, то самі повинні забезпечувати їх безпеку, виховувати і займатися освітою. Сидіти з дитиною бабусі не будуть, та й живуть вони часто в тисячах кілометрів, так що зустрічі з онуками проходять 1-2 рази на рік.

MamaTato.com